Warning: file_get_contents(http://palomnyk.info/index/pro_fatimu/0-93) [function.file-get-contents]: failed to open stream: Connection timed out in /home3/wtload/public_html/transfer.lviv.ua/index.php on line 99
Про Фатіму
Увага!
Сайт паломницького центру МБНП тепер знаходиться за новою адресою:
http://palomnyk.info - тури для паломників.
Будь ласка, змініть у своїх закладках ланку на http://palomnyk.info!
Сайт transfer.lviv.ua незабаром змінить призначення.
ГоловнаМій профільРеєстраціяВихідВхід Паломницький центр
Матері Божої Неустанної Помочі




Вітаємо вас на сайті Паломницького центру Матері Божої Неустанної Помочі


 
 

Фатіма

(історія з’яви Матері Божої в містечку Фатіма в Португалії)

     Щоб до кінця зрозуміти історію з'явлення Пресвятої Богородиці Фатімської і важливість її настанов та поперед­жень, мусимо повернутися в час, який передував цим подіям. Дійсно ця міс­цевість, недалеко від Фатіми, стала для Господа Бога особливим, вибраним міс­цем, через яке Він вирішив у чудесний спосіб поправити життя суспільства.

     Ще в 1916 році трьом дітям - Лусії, Франциску та Жасінті - три рази з'являвся Ангел у вигляді молодого юнака, років десь так на чотирнадцять. Він завжди приходив зі східної сторони неба і його постать була прозорою та випромінювала світло. Перший раз він назвав себе Анге­лом Миру, і ставши на коліна, почав мо­литися та просив дітей так само молити­ся. Відбувалося це в печері біля пагорба Кабесо, недалеко від села Альжустрель. Другий раз Ангел з'явився їм над крини­цею біля дому батьків Лусії. Тепер він назвав себе Ангелом Португалії, знову навчав дітей побільше молитися та жер­твувати своє життя заради миру і спокою в Португалії. Третій раз Ангел знову з'явився над печерою біля пагорба Ка­бесо. На цей раз він тримав у лівій руці Чашу для Святого Причастя, а понад нею в повітрі зависла Частичка для Причастя, з якої скапувала кров. Ангел залишив у повітрі Чашу та Частичку, а сам ліг на землю та тричі промовив молитву.

     - Пресвята Трійця, Бог Отець, Бо­жий Син, Бог Дух Святий, глибоко Вам поклоняюся й офірую Вам дорогоцінне Тіло, Кров, Душу й Божественність Ісуса Христа, присутнього у всіх Кивотах землі у надолуженні образ, святотатств і байдужості, якими Він Самий є зне­важеним. І ради безконечних заслуг Його Найсвятішого Серця й Пречистого Серця Марії прошу навернення бідних грішників.

 

     Потім Ангел піднявся, взяв у руку Чашу та Частичку. Частичкою запри­чащав Лусію, а те, що було в Чаші дав пити Жасінті та Францискові. Далі знову ліг на землю і так само тричі промовив попередню молитву, а потім зник. Так що ці діти були вже у певній мірі підго­товленими до зустрічі з Богородицею.

 

     Наприкінці першої світової війни, в 1917 році, неподалік португальського села Фатіма, шість разів Мати Божа з'являлася тим самим малим дітям, щоб передати послання на землю і застерегти всіх людей світу перед покараннями, яких вони заслуговують за свої гріхи. Діти проживали в селі Альжустрелі і бавилися в одному з господарств батька Лусії, неподалік від села Фатіма, яке на­зивалося Кова да Ірія. Лусія де Резус на той час мала десять, Франциск - дев'ять і Жасінта Марто - сім років. З'являлася Богородиця на одному і тому ж самому місці впродовж шести місяців, від трав­ня до жовтня, кожного тринадцятого числа місяця.

 

     Щирі і прості діти спочатку зля­калися з'явлення, а пізніше, по своїй наївності, по-дитячому, почали вести розмову з "Панею в білому одязі". Вони запитували її, хто вона така, звідкіля прийшла і чого від них хоче? Богоро­диця розказала їм, що Вона вже раніше з'являлася людям і попереджувала їх, що якщо вони не перестануть грішити, то будуть покарані.

 

     Спочатку батьки сварили дітей і вва­жали їх просто фантазерами, але пізні ше, коли почали відбуватися незрозумілі речі, чи чуда, ще й в інших місцях, не­далеко звідти, то почали прислухатися до них. Слава про ці події дуже швидко поширювалася і почало збиратися на місці з'явлень багато людей, спочатку просто з цікавості, а пізніше вже зі своєї побожності.

 

     Під час першого з'явлення 13 травня, діти побачили два спалахи світла, ніби блискавки, і після того з'явилася Пані в білій одежі, яка випромінювала світло яскравіше від сонця. Світло виходило і з одежі, і з обличчя, яке було гарним і водночас сумним, з виразом якогось до­кору. Можливо якраз через таке яскраве світло дівчина Лусія ніколи до кінця не могла описати виразу обличчя Богороди­ці. Розмова з Панею в білому одязі вигля­дала на звичайне знайомство. Пресвята Богородиця сказала їм, що прийшла з Неба, але не назвала свого імені, лише попросила, щоб вони приходили на те саме місце впродовж шести місяців, кожного тринадцятого числа. Потім ви­пустила на них пучок сильного і теплого світла, яке проникло їм аж у груди, та попросила щодня молитися на вервиці, задля миру у всьому світі і завершення війни. Далі почала підніматися в ото­ченні світла вверх і трохи на схід, поки зовсім не зникла в безмежності неба.

 

     Через місяць, 13 червня, Богородиця знову з'явилася їм у подібний спосіб, як і першого разу. Тільки на цей раз діти зрозуміли, що то була не блискавка, а відблиск світла від її одягу. Разом з дітьми прийшли ще біля п'ятдесяти цікавих спостерігачів. Вони не бачили з'явлення, але зате бачили впродовж кількох хвилин затемнення сонця.

 

     На цей раз Пані в білому одязі по­просила дітей навчитися читати та знову прийти через місяць. Лусія запитала ЇЇ про одну хвору жінку в їхньому селі і попросила для неї оздоровлення.

 

     - Якщо навернеться, то видужає впро­довж року, - відповіла Богородиця.

 

     Потім дівчина попросила, щоб Пані в білому одязі забрала їх на Небо, і Бо­городиця подала їм відповідь.

 

     - Так, Жасінту і Франциска Я приве­ду туди дуже скоро, але ти залишишся на землі ще на деякий час. Ісус хоче щоб ти Йому послужила, щоб допомогла людям впізнати Мене і полюбити. Ти багато в житті будеш страждати, але не втрачай мужності, Я тебе одну не залишу.

 

     Потім Пані в білому одязі розкрила долоні і діти знову відчули пучок теплої енергії, який пронизував їхні тіла, так як і першого разу.

 

     13 липня діти знову прийшли на при­значене місце. Над дубом з'явилася сіра хмаринка, яка закрила сонце і повівав легкий вітерець. Пані в білому одязі з'явилася так само, як і попередні рази, випромінюючи світло. Лусія попросила її назвати своє ім'я, і зробити будь-яке чудо, щоб всі в Неї повірили.

 

     Богородиця нагадала дітям, що вони повинні прийти рівно через місяць та, щоб і надалі молилися на вервиці в честь Пресвятої Богородиці Вервиці, задля досягнення миру в світі та завершення війни. В той же час повідомила, що назве себе у місяці жовтні і тоді відбудеться чудо, щоб усі в Неї повірили. Потім продовжила, навчаючи їх, щоб вони жертвували собою за грішників і завжди, коли принесуть будь-яку жертву, весь час промовляли: "О, Ісусе, це чиню з любові до Тебе, за навернення грішників і як надолуження за гріхи, поповнені проти Непорочного Серця Марії".

 

     Сказавши ці слова, Пані в білому одязі знову, як і в попередні рази, роз­крила долоні і з них вийшов пучок теп­лого світла, що не тільки пронизав їх, але здавалося, що проник аж у глибини землі. За мить перед дітьми відкрилася перша частина таємниці. Вже пізніше Лусія про неї розказувала.

 

     - Ми побачили океан пекельного вогню. В ньому було багато дияволів та людських душ, наче прозорі й чорні язики полум'я з обрисами людей. Вони плавали в пожежі, полум'я огортало їх і виходило з них разом із хмарами диму та розліталося на всі боки, подібно, як падають іскри під час великих пожеж. Пронизливі крики, стогони людсько­го болю та розпачу жахали нас і ми тремтіли від страху. Нечисті духи були у вигляді огидної форми страшних і неві­домих нам звірів, гарячих, як розпечене вугілля.

 

     Діти налякалися і, шукаючи допомо­ги, підняли голову вверх до Пані в біло­му одязі. Тепер Пресвята Богородиця відкрила Лусії другу частину таємниці, чи вірніше - пророцтва.

 

     - Ви бачили пекло, куди йдуть душі бідних грішників. Щоб їх спасти, Бог хоче встановити побожність до Мого Непорочного Серця. Якщо зробите так, як я вас навчу, то врятуєте багато душ і на світі настане мир.

 

     - Війна закінчиться, але якщо люди не перестануть ображати Бога, то під час царювання Пія XI, почнеться друга вій­на, набагато гірша. Коли побачите ніч, освітлену невідомим сяйвом, то знайте, що це великий знак, даний Богом, який буде карати світ за його злочини. Наста­не війна, голод і переслідування Церкви та Святого Отця.

 

      - Щоб запобігти цьому, Я прийду просити про посвячення Росії Моєму Непорочному Серцю і встановити Свя­те Причастя у перші суботи кожного місяця. Якщо послухають Моїх прохань і Росія навернеться, то настане мир, а якщо ні, і вона поширюватиме свої блуди по світі, спричиняючи війни і пересліду­вання Церкви, то праведні стануть муче­никами, багато страждатиме Святіший Отець, деякі нації будуть знищеними. Лише наприкінці Моє Непорочне Сер­це отримає визнання. Святіший Отець посвятить Мені Росію, яка навернеться, і на деякий час світові буде подарований мир. У Португалії завжди зберігатиметь­ся догма віри.

 

      - Цю таємницю не розказуйте нікому, крім Франциска.

 

     Після тих слів Богородиця почала підніматися, як і попередні рази, та в знак її відходу прогуркотіло в небі, нена­че гримів грім і наближалася гроза.

 

     Четверта зустріч дітей з Богородицею вийшла трохи по-іншому, ніж попередні рази. Державний адміністратор тієї те­риторії почув від людей, що діти знають якусь таємницю, отриману з Неба, і вирі­шив довідатися про неї. Він заарештував їх і довго допитувався, що надзвичайне вони почули від "З'явлення". Діти витри­мали всі допити, але нічого адміністра­тору не сказали, виконуючи обіцянку дану Пані в білому одязі. Декілька днів вони переночували у в'язниці і тому на місце зустрічі з Богородицею 13 серпня не могли потрапити, проте Мати Божа не залишила їх, а з'явилася через два дні - 15 серпня.

 

     Зустріч відбулася, коли Лусія зна­ходилася разом з Франциском і ще одним двоюрідним братом у місцевості Валіньйос, в одного зі своїх родичів. Десь біля шістнадцятої години почалися атмосферні зміни, такі самі, які відбува­лися при з'явленні у Кова да Ірія.

 

     Лусія запитала Пані в білому одязі, про що Вона хоче її повідомити, і що ро­бити з грішми, які жертвують люди, та чи не можна оздоровити деяких хворих?

 

     Пресвята Богородиця дала дівчині відповідь.

 

     - Хочу, щоб ви і надалі приходили кожного місяця 13 числа на старе місце в Кова да Ірія.

 

     - Гроші, які жертвують люди, роз­діліть на дві частини і віднесіть з про­цесією у Церкву. Одну частину нехай несуть дівчата, а іншу хлопці, одягнені в білий одяг. Ці кошти нехай будуть використаними для святкування дня Богородиці Вервиці, а те що залишиться - для побудови Каплиці.

 

     - Декого з хворих людей я вилікую впродовж року. А ви багато моліться і робіть пожертви за грішників, бо багато душ піде до пекла, тому що немає ніко­го, хто хотів би пожертвувати себе, та просити за них.

 

     Після того Богородиця піднялася в небо так само як і кожного разу.

     Інформація про чудесні з'явлення ді­тям дуже швидко облетіла всю околицю і навіть території, розташовані на вели­кій відстані. З коленим разом, на місце зустрічі дітей з Богородицею приходило все більше та більше людей. Дехто з присутніх також часом відчував якісь зміни в природі: то сонце темніло, то вітер сильнішав, то верхів'я дерев якось по-дивному ворушилося, то з'являлися навколо якісь надприродні кольори.

     13 вересня присутніх людей вже було десь біля двадцяти тисяч. В одну мить навколо дуже похолодніло, сонце почало затемнюватися так, що аж зірки на небі стало видно. Особливо цього разу було виразно видно на небі якийсь світлий гло­бус, що повільно пересувався зі сходу на захід, а під кінець розмови Богородиці з дівчатами, - навпаки. Як і в попередні рази, дівчата побачили відблиски світла, а потім і Пані в білому одязі. Богородиця сама почала до них промовляти.

     - Моліться і надалі на вервиці, щоб досягнути кінця війни. У жовтні прийде також Ісус Христос, Страждальна Божа Матір і Божа Матір з гори Кармель та святий Йосиф з дитятком Ісусом, щоб поблагословити світ. Бог задоволений вашими жертвами.

     - Від імені багатьох людей прошу Вас оздоровити деяких хворих людей і одного глухонімого, - попросила в чер­говий раз Лусія.

     - Так, деякі одужають, інші - ні. У жовтні я зроблю чудо, щоб усі пові­рили.

     Після тих слів Пресвята Богородиця піднялася на небо так само, як і попе­редні рази.

     13 жовтня відбулося шосте і останнє з'явлення Пресвятої Богородиці та, згід но її обіцянок, воно виявилося найцікаві­шим і надзвичайним. На той раз присут­ніх людей було близько сімдесяти тисяч. Коли Пані в білому одязі з'явилася у звичний, як і в попередні рази спосіб, Лусія відразу запитала її, що вона хоче повідомити людям?

     - Я хочу, щоб люди тут побудували Каплицю на Мою Славу, Я є Пані Вервиці. Тому прошу щоб ви і надалі щодня відмовляли вервицю. Війна скоро завершиться і воїни повернуться до своїх домівок.

     Лусія в черговий раз почала просити Богородицю.

     - Я маю до Вас прохання від бага­тьох людей оздоровити деяких хворих та навернути грішників.

     - Одних - так, інших - ні, - відповіла Пані Вервиці, і продовжила зі смут­ком, - треба, щоб вони поправилися, щоб просили прощення за свої гріхи. Не ображайте більше Господа Бога, Він і так вже є зневажений.

     Потім, розкривши руки, Пресвята Богородиця піднесла їх у напрямку до сонця і поки піднімалася, то відблиск її власного світла відбивався на сонці

     В цю мить Лусія вигукнула до людей: "Подивіться на сонце!"

     Перед очима дівчини в безмежності небозводу з'явилися три сцени. На пер­шій був зображений святий Йосиф з Дитятком Ісусом і Пресвята Богородиця Вервиці. Святий Йосиф тричі поблаго­словив зібраних людей, а потім так само поступив і Ісус Христос. На другій сцені було зображено Страждальну Божу Матір та Ісуса Христа на шляху до Гол-готи. Ісус Христос, йдучи, поблагословив зібраних людей. На третій сцені було зображено Божу Матір з гори Кармель, увінчаною Царицею Неба та землі з Дитятком Ісусом на колінах.

     Весь цей час ішов проливний дощ. Коли Лусія вигукнула до людей: "Дивіть­ся на сонце!", хмари почали розходитися і з'явилося сонце у вигляді великого сріб лястого диску. Світло аж засліплювало людей. Потім ця велика куля, у вигляді велетенського вогняного колеса, почала швидко повертатися навколо своєї осі, через деякий час зупинилася, а потім ще швидше продовжила своє обертання. Пізніше краї кулі почали червоніти, і неначе вихор, крутитися по небі, розсипа­ючи навколо червоне полум'я вогню. Це світло відбивалося на деревах, кущах та на одязі людей різнобарвними кольора­ми. Пізніше ця вогняна куля затремтіла, неначе збиралася впасти на людей.

     Так тривало біля десяти хвилин, а потім сонце повернулося на своє звичай­не місце і почало випромінювати щоден­не світло. Незважаючи на попередній проливний дощ, одяг у всіх спостерігачів був напрочуд сухим. Це чудо з сонцем дехто спостерігав у радіусі до сорока кілометрів.

     Як і пророкувала Пресвята Богоро­диця дітям, Франциск та Жасінта через деякий час захворіли. Франциск помер 4 квітня 1919 року і був похоронений на цвинтарі у Фатімі, а Жасінта померла 20 лютого 1920 року і була похороненою на цвинтарі у Біла Нова де Сурем, там, де вона проходила лікування. В 1935 році останки Жасінти було перевезено у Фатіму і захоронено в новому гробівці разом з братом Франциском. Пізніше, відповідно в 1951 і в 1952 роках, їхні останки перезахоронили в Крипті Фатімської Базиліки.

     Лусія мала цілком інший шлях життя від життя Франциска та Жасінти. З 1921 року її прийняли, як ученицю, в школу сестер святої Доротеї у Віларі, і в 1925 році вона стала послушницею в їхньому монастирі в Іспанії в місті Туї. Під час комуністичної революції в Іспанії, Лусія переховувалася в Португалії. В 1948 році вона вступила в монастир Кармелітів Святого Йосифа в Коімбрі. Померла Лусія лише недавно.

     Одна з таємниць, отриманих Лусією від Богородиці, не мала бути розголошеною до певного часу. Згідно передання, вона записала цю таємницю в листі, якого передала через свого духівника в 1948 році Святішому Отцеві, але той чи інший Святіший Отець, мали відкрити листа аж у 1960 році. Дальша історія таємниці є невідомою.

     Тепер містечко Фатіма є відомим на весь світ, сюди звідусіль приїжджають прочани з надією отримати благосло­вення від Пресвятої Богородиці. При­їжджають і групи прочан з України, але найчастіше відвідують це святе місце прочани-українці, які стали заробітча­нами в Португалії.

      о. Богдан Савчук
 
 
 

Наші контакти: м. Львів, вул. Різьбярська, 4, оф. 3. тел.: (032)-275-75-10, (097)-470-93-59, (093)-843-52-27. м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 303, тел.: (044)-360-93-09, тел./факс: (044)-559-30-80, (067)-860-73-13. м. Івано-Франківськ, вул. Військових ветеранів 10-Д, оф. 201. тел.: (0342)-73-05-04, (063)-415-25-97. м. Тернопіль. вул. Шашкевича, 5/1. тел.: (0352)-22-04-67, (097)-921-52-05, (094)-925 20 67. м. Мукачево, вул. Миру, 10(Е–В). тел.: (03131)-500-20, (066)-005-35-50, (067)-799-72-95.

Реклама
Ukrainian ranking system